Тестування «невипускних» класів: ціна питання

Обіцяний Табачником у квітні минулого року «кваліфікований зріз знань» перетворився на інструмент викачування коштів із батьківських гаманців, а збірники завдань і відповідей до підсумкових контрольних робіт – на повноцінні шкільні підручники...

До мене як до народного депутата звернувся батько восьмикласника однієї звичайної херсонської школи, якого вчителі наразі примушують купувати «безплатні» збірники тестових завдань, використовуючи при цьому методи, що принижують людську гідність дитини. З огляду на вражаючу масовість подібних випадків, у свою чергу звернулася офіційно не лише до правоохоронних органів, але й Міносвіти.

У пошуках логіки міністерського рішення

На початку березня цього року шкільництво губилося в здогадах щодо причин упровадження для учнів 5-8 класів підсумкових контрольних робіт, скасованих Дмитром Табачником лише місяць потому, як всівся в міністерське крісло. І не тому, що ідея не подобалася. Адже потреба в підсумковому моніторингу навчальних досягнень, отриманих учням упродовж року, заперечити важко. Без неї щонайменше нелегко забезпечити наступність і логічність навчального процесу, а також мотивувати до повторення й узагальнення набутих знань. Ніщо так не дисциплінує учня як очікування хорошої контрольної роботи.

Запитання виникли до способу і терміну впровадження «нововведення».
З одного боку, народ отримав інформацію про наміри високого освітнього начальства за три місяці до завершення навчального року. Невже не можна було спланувати й оприлюднити це рішення хоча б із вересня минулого року, якщо освітні процеси в нашій країні адмініструються осмислено? Адже суттєво більш сумнівні гуманітарні проекти міністр до цього проштовхував із системністю, вартою кращого застосування. Нащо батькам, учителям і школярам такий стрес і навантаження на гаманець, помножені на авральну й адміністративну кон’юнктуру?

З іншого боку, нинішнє березневе «розхолодження» дітей, які шість місяців поспіль і гадки не мали про бізнес-плани міністерства, є результатом не менш не менш «логічного» попереднього кроку нинішнього міністра, який у березні минулого року скасував аналогічний наказ Івана Вакарчука з метою «уникнути перевантаження школярів у загальноосвітніх навчальних закладах у період завершення навчального року». Хоча до тих підсумкових робіт учні 5-8 класів готувалися якраз із вересня-місяця.

Щоправда, відмову від минулорічного моніторингу нинішній міністр мотивував і бажанням покласти край «несанкціонованому» вивертанню батьківських кишень. Тобто поборам, у яких міністерство не бере участі. «Якщо порахувати, скільки дітей мало піддатися цьому тестуванню, то вийде два з половиною мільйони на 64 гривні, то це 160 000 000 гривень без жодного дозволу, через комерційну структуру, без грифу міністерства», – обурювався Дмитро Табачник у квітні 2010 року в ефірі одного телеканалів.

Але рік потому комерційні структури міністра вже не дратували. Навпаки – лист Міносвіти №1/9-151 від 04.03.2011 р. уперше анонсував широкій громадськості не лише прізвища авторів збірників завдань, але назви видавництв, яким дозволено було їх видрукувати монопольно – «Ранок», «Основа», «Літера ЛТД». На батьківських форумах Табачника відразу ж звинуватили у прямому потуранні сумнівним оборудкам.

Як гукне – так і грюкне, або Чого і слід було чекати

На подібні звинувачення представники міністерства невтомно пояснювали, що купувати батькам збірники не треба, що «збірники будуть у школах».

У свою чергу, батьки на ці запевнення реагували так само, як і на прохання інших чиновників не купувати гречку, яка нікуди не зникне і не подорожчає. Ажіотажу додавала відсутність у батьків щонайменшої уяви про механізм підготовки до «тестів», які застукали їх зненацька, і текстів завдань, які за логікою мали бути у відкритому доступі хоча б на сайті Міносвіти. Перелякані батьки штурмували місцеві ринки і книгарні, накручуючи ціну на збірнички, а вчителі, зі свого боку, мотивували учнів до їх придбання відповідними домашніми завданнями.

Зі слів батька вищезгаданого херсонського школяра, вже наприкінці березня учням класу його сина було наказано під запис у щоденник здати 75 гривень на придбання збірників завдань для проведення підсумкової атестації, а на початку квітня те саме було запропоноване і батькам на батьківських зборах. З огляду на те, що в управлінні освіти Херсонської міської ради батька запевнили у відсутності потреби купувати подібні збірники за власний кошт, він вимогу класного керівника виконати відмовився. І відразу пошкодував...

Адже вже із середини квітня учні не лише почали отримувати домашні завдання за цими книжечками, але й оцінюватися за їх виконанням. Відповідно, школяр, який не мав удома рекомендованих міністерством збірників, почав отримувати неприховано негативні оцінки за їх виконання – у тому числі «дуже погано», тобто «одиниці», а також піддаватися приниженню й образам з боку вчителів і класного керівника.

Отож, обіцяний Табачником у квітні минулого року «кваліфікований зріз знань» перетворився на інструмент викачування коштів із батьківських гаманців, а збірники завдань і відповідей до підсумкових контрольних робіт – на повноцінні шкільні підручники.

При цьому міністерських чиновників жодним чином не збентежила ні критична маса помилок, віднайдених учителями-практиками в тих завданнях, ні пропедевтична спрямованість більшості шкільних курсів, що викладаються у 5 класі, до прикладу. А 12-річних школярів учителі почали аврально «натаскувати» за збірниками контрольних завдань із навчальних предметів, не орієнтованих взагалі на отримання системних знань і проведення підсумкових контрольних робіт.

Невже Табачнику і його заступникам невідомі «ази» вікової фізіології, відповідно до котрих і вибудовуються пропедевтичні курси для дітей, у яких лише формується абстрактне мислення? Адже головна мета таких курсів – прищепити інтерес і любов до предметів, які учні з наступного року вивчатимуть системно. Уявляєте, як почали любити 5-класники «контрольні» предмети і школу в цілому після подібних експериментів чиновників «від освіти»?

Бізнес-проект із обмеженою відповідальністю

Як відомо, комерційний успіх будь-якого бізнесового проекту напряму залежить від рівня попиту. Невелика затримка із пропозицією лише посилює позитивний ефект.

Давайте порахуємо. Від часу надання майбутньому товару споживчої вартості й оприлюднення імен його виробників у відповідних документах Міносвіти (16.02 – 03.03. 2011) до появи текстів збірників на сайті міністерства (07.04) минуло більше місяця. Впродовж цього часу знервовані батьки й освітяни не мали іншого виходу, як поспішати – до початку проведення контрольних робіт лишалося два місяці, між тим як інформацією монопольно володіли «придворні» видавництва.

За тиждень до появи текстів завдань у широкому доступі (29.03) міністерство додало масла у вогонь ще одним листом – «Щодо незадовільної підготовки до проведення підсумкових контрольних робіт учнів 5-8 класів» (№1/9-220). Місцевих освітян попросили «особисто доповісти про вжиті заходи до 15-00 4 квітня поточного року у телефонному режимі». Схоже, темпи реалізації збірників не відповідали очікуванням ділків, а зусилля шкіл у цьому напрямку було визнано незадовільним. Інакше, звідки б у міністерстві дізналися про «незадовільність» підготовки до робіт – до їх проведення?

Навіть, якщо батьки обмежилися лише придбанням збірників завдань за ціною, щонайменше в 20 разів вищою від їх собівартості, ігноруючи окремо видані збірники відповідей, – навіть у цьому разі прибуток зацікавлених осіб вийшов за межі 180-200 млн. гривень. При цьому, як свідчить херсонський випадок, у деяких школах мотивація до придбання збірників не меншає навіть після появи текстів завдань в електронному доступі – мали ж директори відреагувати на останній лист міністерства.

Тим часом про корупційну складову такої бізнес-активності питання ставити марно і безперспективно – формально Міносвіти за нинішню ганебну ситуацію, що виникла навколо авральної підготовки до підсумкової атестації «невипускних» класів, не відповідає. На жаль, так само, як і за решту подібних продуктів власної життєдіяльності.

Леся Оробець,

спеціально для УНІАН

Фото "Сегодня"

УНІАН в Google News