Студентський рух: дві акції – два способи життя
Студентський рух: дві акції – два способи життя

Студентський рух: дві акції – два способи життя

11:00, 26.05.2011
12 хв.

“А що тут, власне, буде? Мені вчора подзвонили, кажуть, терміново треба явитися”. - “Ну, щоб ми типу закон від Табачника підтримали”... У Києві відбулися дві студентські акції…

Усередині травня студенти вкотре оголосили про майбутні протести. Чергова серія мітингів молоді була викликана ігноруванням студентських вимог під час доопрацювання міністерського законопроекту “Про вищу освіту” в рамках спеціально створеної робочої групи під егідою Міносвіти. Призначили мітинг на 25 травня. У відомстві Табачника згодом заявили, що підстав для студентських мітингів немає, і всі пропозиції молоді враховані.

За якимсь “дивним збігом” саме 25 травня в Київському національному лінгвістичному університеті згодом вирішили провести Форум лідерів органів студентського самоврядування з усіх українських вишів, чи майже всіх.

“Студентський форум” від Табачника

Відео дня

Учасників форуму зустрічали листівками з заголовком: “Ми стверджуємо: підстав для мітингів студентів немає”. Зміст листівки – слово в слово текст прес-служби Міносвіти. Тільки сьогодні він чомусь належав авторству студентів, зокрема п’яти студентських організацій, серед яких: Українська асоціація студентського самоврядування, Всеукраїнська студентська рада, Національний студентський союз та кілька інших. Лідери студентського самоврядування мали б знати, що існує таке поняття, як плагіат…

– Звісно, сьогодні тема закону про вищу освіту є основною, – розповідає журналістам голова Всеукраїнської студентської ради при Міносвіти Анастасія Сабова. – Тому вирішили зібрати представників студентського самоврядування, презентувати їм напрацювання, вироблені під час роботи експертної групи, до якої входили п’ять студентських організацій.

– А чому не приєднуєтесь до своїх колег, які виходять на мітинг о 14.00?

– Ми вважаємо, щоб законопроект був якісний, потрібно сідати за стіл переговорів, домовлятися, відстоювати свої позиції, а не йти на мітинги і не займатися політичним популізмом, як це сьогодні робиться. Я вважаю, що це вдала інформаційна кампанія, спрямована, на жаль, проти нового проекту закону. Їхні аргументи є неправдивими. Новий закон – це перш за все підняття стипендій до рівня прожиткового мінімуму. Це державне замовлення на рівні 51%. Це безкоштовне проходження практики та стажувань за кордоном. Це введення європейських рівнів освіти: бакалавр, магістр, доктор філософії… Теза щодо підвищення плати за навчання в студентів-контрактників не відповідає дійсності. У проекті прописано, що плата за навчання встановлюється в договорі на весь строк. Установлюється з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік. Тобто це означає, що ректор не може самовільно підняти в 5-10 разів суму на навчання, а тільки з урахуванням рівня інфляції…

Очільниця студради при Міносвіти, звісно, підтримує ідею трирівневого вступу: тобто, окрім ЗНО, при вступі ще має враховуватися атестат і “бал ВНЗ”, по суті – завуальовані іспити.

– Ми за те, щоб не була нівельована робота в школі, щоб була вага шкільного атестата. Не можна 11 років просидіти за партою – і потім щоб це ніде не враховувалося… ЗНО показало себе як ефективний механізм зарахування до вузів, це прозора якісна система і великий плюс для української освіти. І, звичайно, воно має бути...

– Як зараз студенти обговорюватимуть законопроект, якщо вони його не бачили? Адже офіційно останній варіант не оприлюднювали… – поцікавилися ми в Анастасії.

– Ми сьогодні презентуємо основні положення нової редакції закону “Про вищу освіту”, ті позиції, які відстоювали 5 студентських організацій, представлені в робочій групі, для того, щоб студенти мали змогу ознайомитися й почути об’єктивну інформацію.

Поки черговий лідер студентського самоврядування урочисто перераховує позитиви міністерського законопроекту, бажаючи його скорішого ухвалення в парламенті, позаду чую розмову двох “лідерів”:

– А що тут, власне, буде? А то мені вчора подзвонили. Кажуть, терміново треба явитися.

– Ну, щоб ми типу закон підтримали. А в цей час у Києві мітинги протесту… Суцільний цирк якийсь. Гаразд, я пішов готуватися до виступу.

Акція проти Табачника

Близько другої години традиційно біля виходу з метро “Хрещатик” на Інститутській збирається молодь, не згодна з політикою Міністерства освіти. Сьогодні їхня основна вимога – відхилення “совкового” законопроекту про вищу освіту, який вносить Міносвіти, та всіх інших законопроектів у галузі вищої освіти, які не враховують вимоги студентства.

Організатори акції стверджують, що всупереч переговорам із студентськими та молодіжними організаціями, проект все ще містить норми, котрі дискримінують абітурієнтів, студентів, викладачів. За їхньою інформацією, це завуальований, проте фактичний дозвіл адміністраціям вузів збільшувати плату за навчання студентів-контрактників у будь-який час (загалом навіть частіше, ніж раз на рік) і на будь-яку (відмінну від першопочаткової домовленості) суму; фактичний дозвіл збільшувати навантаження на викладачів; запровадження "триступеневої системи вступу" до ВНЗ, що загрожує повернути високий рівень хабарництва в школи та вузи на стадії вступу абітурієнтів; профанація автономії ВНЗ тощо.

Вимоги студентів: надати реальну автономію вишам; зберегти принцип надання стипендій та підвищити їх до прожиткового мінімуму (до виконання цієї вимоги заморозити будь-яке підвищення платні за проживання в гуртожитках); зменшити нинішнє навчальне навантаження на викладачів і ввести повноцінну оплату та заохочення наукового компонента їхньої діяльності; і чи не вперше – звільнити керівництво Міносвіти через непрофесійність, бо вони навіть з другої спроби не можуть прописати закон, який би врахував інтереси студентів.

– Ваші колеги, лідери студентського самоврядування, запевняють, що всі інтереси молоді враховано. Чому ж ви протестуєте? – запитую в одного з учасників акції.

– Особисто я тут тому, що через півроку хочу стати викладачем і знаю, як пашуть наші викладачі з цим навантаженням. Це неможливо: отримувати копійки, мати таке величезне навантаження, не маючи часу на науку, – розповідає Єгор Стадний. – Я хочу отримати нормальну роботу й нормальний заробіток. Щодо протесту студентів у цілому... Визначення порядку нарахування стипендії залишається за Кабміном. У законі він не прописаний. Написано, що буде прожитковий мінімум, та не відомо, хто буде отримувати цей прожитковий мінімум... Ми забуваємо про лист-рекомендацію міністерства, де йдеться про скорочення на 42% державного замовлення. Це також нас не влаштовує. Я не розумію, чому студенти вважають, що там нібито все враховано.

– Вони запевняють, що ви займаєтесь політичним популізмом…

– На тому форумі виступала Всеукраїнська студентська рада при Міносвіти. “При Міносвіти” означає, що вони підпорядковані відомству й підпадають під їхній вплив...

– У нашій країні так склалося, що мітинг – це частина перемовин, – зазначає представник Фундації регіональних ініціатив Михайло Лебедь. – Якщо не допомагають круглі столи, потрібен новий аргумент. У студентів немає друзів-парламентарів, тому основний аргумент – це кількість людей на вулицях.

А до міністерської обіцянки про підвищення стипендії до прожиткового мінімуму Михайло ставиться з пересторогою.

– За законопроектом, буде інший принцип нарахування стипендії. Уводять академічні та соціальні стипендії. Соціальна стипендія – це ще зрозуміло. А от що таке академічна стипендія – не зазначено. Наприклад, стипендію зможуть отримати тільки відмінники. А ще в мене є підозра, що норма про прожитковий мінімум десь пропаде в комітетах ВР чи між читаннями закону. Ну, побачимо.

З незмінними гаслами “Геть міністрів, геть капіталістів!”, “Ми вам корупцію – ми вам революцію!”, “Бунтуй, кохай, права не віддавай!” колона молоді вирушає на Банкову, щоб оголосити свої вимоги президенту.

Там уже з першої години стоять “прихильники” законопроекту про вищу освіту. Стоять ближче до Адміністрації, огороджені залізними перегородками та кордоном міліції.

Ця контракція не стає несподіванкою для протестувальників. Вони про неї дізналися заздалегідь.

Організатори кампанії "Проти деградації освіти" також зазначають, що альтернативний мітинг – проплачений.

– Ніхто нам не платив, – запевняє прихильник законопроекту “від Табачника” Георгій, що тримає плакат “Роботодавець сумнівається у твоїх навиках? Рівень практичної підготовки за час навчання прямує до нуля? Новий закон – гарантована державою практика”. – Я навіть думаю, що це їм заплатили опозиційні сили за такий мітинг проти нашого керівництва. Я поважаю наше керівництво за його реформи

– Якою реформу Міністерства освіти на чолі з Табачником ви вважаєте найефективнішою?

– Думаю, зараз дуже тяжко говорити про результати цих реформ, тому що пройшло дуже мало часу. Якщо уважно вчити політологію, можна дізнатися, що результати реформ отримують десь через 5 років.

– Я ви з якого університету?

– Я не скажу, з якого. Я прийшов особисто.

– От ви за особистою ініціативою підтримує законопроект, які статті вам як студенту імпонують?

– Якщо чесно, я давно його читав… (Нагадаємо, остаточний варіант законопроекту був прийнятий у рамках робочої групи тільки 16 травня, і він ще ніде офіційно не був оприлюднений).

– Можна без назви статей. Що вас у ньому приваблює?

– Головне – це розмір стипендії. Я проживаю в Києві й, розумієте, ці 600 гривень – ні туди, ні сюди. Хоча б 900 гривень – щоб на проїзд вистачило. У мене банальна мотивація – грошова.

Учасники акції на підтримку законопроекту й Табачника в цілому – мляві. Тримають два плакати (щоправда, якісні, професійно виготовлені, а не нашкрябані вручну, як у колег) і мовчать.

У цей час метрів за 10 і через два кордони – живий і залізний – вирує життя. Студенти розповідають про вади законопроекту, влаштовують флеш-моби, скандують гасла.

Хтось із промовців у гучномовець зачитує лист підтримки від письменника Сергія Жадана, у якого не вийшло приєднатися до акції молоді.

“Їм не йдеться про освіту взагалі, їх не цікавлять жодні реформи та нововведення, їм ідеться виключно про можливість скачати з тебе бабло, незалежно від того, де ти навчаєшся, чи плануєш навчатися, незалежно від того, за кого ти голосуєш чи голосуєш взагалі, незалежно від того, якою мовою говориш і в якому регіоні живеш. Вони звикли тебе використовувати і робитимуть це доти, доки ти будеш дозволяти їм це робити, поки не почнеш виходити на вулиці й відстоювати свої права… Вони говоритимуть, що всі закиди на їхню адресу не мають підстав, що всі мітинги проплачені й замовлені, що вони діють виключно у твоїх інтересах і тому, заважаючи їм, ти нібито шкодиш собі. Вони звикли заливати подібним лайном телеефіри й сторінки преси…Вони звикли тебе не помічати, але вони не звикли до організованого і тривалого опору…”

Протестувальники адресують цього листа одночасно і колегам навпроти, що підтримують законопроект. А потім закликають їх перейти на свій бік. Ті мовчазні й непохитні.

Серед протестувальників не тільки студенти, а й учні. 10-класниця Ярина прибігла на акцію попри заборону. Адже адміністрація шкіл офіційно не має права відпускати школярів на такі акції під час занять.

– Цей законопроект стосується так само й абітурієнтів, особливо тих, які вступатимуть наступного року, тобто таких, як я, – розповідає Ярина. – Відповідно до нової редакції законопроекту у вишах запроваджуватимуться іспити й вагому роль відіграватиме середній бал атестата. Ми не знаємо, чи іспити будуть більше важити, чи ЗНО. Але, по суті, це повернення до корумпованої системи. Безперечно, бал атестата має відігравати якусь роль, але ЗНО має важити більше. Це найголовніша причина, чому я тут.

Після мітингу на Банкової студенти йдуть оголошувати вимоги до Кабміну. Жоден високопосадовець до них так і не вийшов. Але молодь переконана, якщо влада виставляє контракції – отже, боїться, і врешті-решт їй доведеться рахуватися зі студентськими вимогами.

Анна Ященко

Фото автора і УНІАН

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся