Студенти – Табачнику: з такою політикою будівля міносвіти буде зруйнована однією з перших

"Ми хотіли прийти і передати міністру свої вимоги, натомість побачили зачинену браму і міліцію, що охороняє його спокій..." Репортаж з мітингу

Поки британські студенти влаштовують погроми на вулицях , вимагаючи не підвищувати плату за навчання, українські - обмежуються мирними акціями за доступну освіту. У четвер скандальна постанова Кабміну №796 знову вивела їх на протест. І хоча кілька пунктів з неї прибрали, студентське око і досі муляють окремі рядки...

Страйкувати вже традиційно вирішили ближче до вечора. Збір - на площі Перемоги. Звідти до Міносвіти - рукою подати.

За півгодини до початку купка студентів вже юрбиться на східцях цирку. За ними уважно спостерігають міліціонери, поряд зі стражами порядку люди в "цивільному" з відеокамерами в руках.

- Найодіозніші речі, які були в першій постанові, дійсно скасували, але багато пунктів, як то плата за оформлення студентських квитків, дипломів та заліковок або дозвіл селити в гуртожитки третіх осіб, - залишили, - розповідає активіст студентської профспілки "Пряма дія" Сергій Мовчан. - Сьогодні ми не лише “відмахуємося” від набридлих наказів та постанов, а й висуваємо власне бачення системи освіти. Ми хочемо, щоб студенти могли безперешкодно потрапляти до гуртожитків двадцять чотири години на добу, самостійно обирали додаткові, непрофільні предмети і, звичайно, щоб стипендію прив`язали до прожиткового мінімуму.

Поступово на площі стає людно. Студенти розгортають плакати. Написи ті само, що й на попередньому мітингу: "Знання - не товар, універ – не базар" та "Ми проти комерціалізації освіти".

Тим часом ватажки озброюються гучномовцями й вишукують протестантів у колону. Попереду - "могилянці", за ними - "шевченківці", "драгоманівці"... Замикають ходу міліціонери. 

Усі дружно йдуть колоною вздовж проспекту в напрямку МОН. У перших рядах  - пожвавлення. Вигукують: "Свобода, рівність..." В останніх підхоплюють: "... студентська солідарність". Хором - "Мусимо зупинити наступ на освіту" і ще - "Ви нам - корупцію, ми вам - революцію".

Біля відомства Табачника мітингувальників уже чекає загін Беркуту. Автобус, що привіз бійців, припаркований неподалік.

Кількасот студентів обступають паркан, його нещодавно звели перед стінами міністерства.

Хлопець вилазить на драбину і кричить:

- Ми хотіли прийти і передати міністру свої вимоги, натомість побачили зачинену браму і міліцію, що охороняє його спокій. Туди не пускають навіть співробітників, просять їх заходити через чорний вхід. Нас ігнорують по повній програмі!

Зриває голос, відкашлюється й веде далі:

- Днями студенти в Лондоні взяли штурмом штаб-квартиру правлячої партії і розтрощили її вщент. Я не думаю, що нашій владі хочеться, щоб їхні офіси були зруйновані, але з такою політикою будівля міносвіти буде однією з перших. Та поки ми розмістемо свої вимоги на паркані, яким вони намагаються від нас відгородитися.

Після цих слів хапає білий папір й починає клеїти його на ворота. Там ручкою виводить: "Вимагайте неможливого!".

З натовпу виходить один з організаторів акції Михайло Каменєв. Бере гучномовець. Розповідає, ніби в планах уряду ще цілий ряд антистудентських ініціатив.  Приміром, диференціація стипендій, щорічна індексація платні за контракт й скорочення держзамовлення.

- Іншими словами, комерціалізація освіти продовжується, - вигукує хлопець.

Студенти слухають, але починають нудитися. Хтось роздивляється плакати, хтось курить у сторонці. Організатори не губляться й дістають "таємну зброю" - кілька камінців з наліпленим на них номером "796". Пояснюють:

"Як ми знаємо, зброєю пролетаріату є булижник, а зброєю студентів - “граніт науки”. І зараз цей граніт полетить туди".

І перекидають два камінці через паркан. Інші висипають на асфальт й малюють там черговий лозунг.

Насамкінець знову намагаються докликатися до міністра.

“Табачник, виходь”, - скандує молодь.

З юрби чути: "Він же не дід Мороз!"

Тоді змінюють речовку:  

"Выходи, подлый трус!"

Утім, міністр студентів ігнорує.

Постоявши перед зачиненим парканом ще з десять хвилин, вони розходяться по гуртожитках, куди й досі пускають за розкладом.

Наталя Овсієнко

УНІАН в Google News